Клод-Луї Бертолль

(9 грудня 1748— 6 листопада 1822)

Французький хімік, засновник вчення про хімічну рівновагу, член Паризької академії наук. Розробив разом з А. Лавуазьєнову хімічну номенклатуру. Визначив склад аміаку, природного газу, синильної кислоти, сірководню. Відкрив (1785) хлорат калію, названий згодом бертолетовою сіллю.За життя Бертолле мав славу безпринципного та честолюбного придворного, він навіть не вступився за свого друга та колегу Лавуазьє коли того засудили до смертної кари, однак як талановитий вчений він зробив помітний внесок в хімічну науку.З експериментальних робіт вченого найважливіші пов’язані з вивченням хлору. Бертоле використав на практиці відкриті Шееле відбілюючі властивості хлору для вибілювання тканин, воску та паперу (1785). Хлорне вибілювання незабаром витіснило інші способи. Вивчаючи дію хлору на різні речовини Бертоле отримав солі хлоратної та гіпохлоритної кислот серед яких був і хлорат калію, названий пізніше на честь вченого бертоллетовою сіллю, вибухову речовину яку можна було викоростовувати замість селітри при виробництві пороха.

В 1785 році був першим хіміком який підтримав антифлогістичні погляди Лавуазьє.В 1786 році він встанови склад синильної кислоти, а потім і сірководню (1788). Також Бертолее першим встановив склад аміаку.

В 1786-1787 роках разом з Морво, Лавуазьє та Фуркруа розробляв нову хімічну номенклатуру та в заснуванні (1789) хімічного журналу «Анналь де шими» («Annalesdechimie») який існує і досі.

В 1788 році Бертолле відкрив нітрид срібла. Описав метод окислювально-відновлювального титрування (1787).

Спостерігаючи під час єгипетської експедиції умови утворення солі в соляних озерах він прийшов до висновку, що напрямок хімічних реакцій залежить від маси речовин їх фізичних властивостей (леткість, розчинність, пружність), а також умов перебігу реакцій. Це привело його до ідеї хімічної спорідненості яку Бертолле вважав пропорційною масам реагуючих речовин. Свої уявлення про хімічну спорідненість вчений виклав в книжці «Дослідження хімічної статики» (Essai de statique chimique, 1803). Провівши багато дослідів Бертолле показав, що реакції не йдуть до кінця в одному напрямку. Існує і зворотний процес тому між вихідною та отримуваною речовинами встановлюється стійкий стан який Бертолле назвав рівновагою. Пізніше ця ідея отримала математичне втілення як закон діючих мас і стала основою вчення про динамічну рівновагу.

В 1800-1808 роках вів тривалу дискусію з Прустом щодо можливої несталості складу сполук та змінності сил хімічної взаємодії атомів в сполуках. Ця полеміка закінчилася поразкою Бертолле. Однак ідеї змінності сил хімічного зв’язку отримали розвиток в роботах Бутлерова в середині XIX століття, а сполуки змінного складу були відкриті у ХХ столітті Курнаковим і названі на честь Клода «бертолідами». За словами Курнакова сучасна хімія конденсованого стану багато в чому «базується на законах передбачених Бертолле».