Алкани — клас насичених вуглеводнів із загальною формулою СnН2n+2.
Алкени — клас ненасичених вуглеводнів з одним подвійним зв’язком і загальною формулою CnH2n.
Алкіни — клас ненасичених вуглеводнів з одним потрійним зв’язком і загальною формулою СnН2n-2.
Амінокислоти — органічні сполуки, похідні вуглеводнів, в молекулах яких дві функціональні групи: карбоксильна СООН і аміногрупа NH2.
Аморфна речовина — тверда речовина, в якій атоми або групи атомів розташовані невпорядковано або порядок не зберігається у всій речовині, як в рідинах.
Амфотерність — здатність виявляти властивості кислотних і основних речовин залежно від умов.
Амфотерний гідроксид — гідроксид, що виявляє властивості кислот і основ залежно від умов.
Аніон — іон з негативним зарядом.
Атом — електронейтральна найменша хімічно неподільна частинка речовини, що складається з позитивно зарядженого ядра й електронів.
Атомна маса — це маса атома, виражена в атомних одиницях маси. Чисельно дорівнює відносній атомній масі, але має одиницю вимірювання — 1 а. о. м.
Атомна одиниця маси (а. о. м.) — одиниця вимірювання маси надлегких частинок, що дорівнює 1/12 маси атома Карбону, тобто 1,67 ∙ 10-24 кг .
Білки — природні високомолекулярні сполуки, що складаються із залишків амінокислот, які з’єднані одна з одною пептидними зв’язками.
Бінарні сполуки — складні речовини, що складаються з атомів двох будь-яких елементів.
Валентність — число хімічних зв’язків, що утворює атом з іншими атомами.
Валентність вища — максимальне значення валентності, що може виявляти хімічний елемент, в багатьох випадках дорівнює номеру групи в Періодичній системі.
Вапно гашене — кальцій гідроксид Са(ОН)2.
Вапно негашене — кальцій оксид СаО.
Вапняк — кальцій карбонат СаСО3.
Вапняна вода — насичений розчин гашеного вапна Са(ОН)2 уводі.
Відновлення — це приєднання електронів і зменшення ступеня окиснення.
Відновник — частинка, що втрачає електрони.
Відносна густина газу — величина, що дорівнює відношенню густин або молярних мас двох газів.
Відносна атомна маса — це безрозмірна величина, що дорівнює відношенню маси атома до 1/12 маси атома Карбону.
Відносна молекулярна маса — це величина, що дорівнює відношенню маси молекули до 1/12 маси атома Карбону.
Випаровування — процес зміни агрегатного стану з рідкого на газоподібний.
Випромінювання α — потік ядер атомів Гелію.
Випромінювання β — потік швидких електронів.
Випромінювання γ — електромагнітне випромінювання із високою енергією.
Вуглеводи — органічні сполуки із загальною формулою Сn(Н2O)m (m, n > 3).
Вуглеводні — органічні речовини, що містять тільки атоми Карбону і Гідрогену.
Вуглеводні насичені — вуглеводні, в молекулах яких всі хімічні зв’язки одинарні.
Вуглеводні ненасичені — вуглеводні, в молекулах яких існують кратні зв’язки.
Властивості — це ознаки, за якими речовини або тіла відрізняються одне від одного чи подібні одне до одного.
Галогени — хімічні елементи головної підгрупи VII групи.
Гідрат — речовина, що є продуктом приєднання води до іншої речовини.
Гідрат — частинки в розчині, що являють собою окремі молекули або іони, оточені молекулами води.
Гіпотеза — це судження про можливий зв’язок явищ, вона висувається для встановлення закономірностей між фактами і явищами.
Гомологи — сполуки одного класу, що мають подібну будову, але відрізняються за складом на одну або кілька груп СН2.
Гомологічна різниця — група атомів СН2.
Гомологічний ряд — сукупність гомологів.
Горіння — швидкий процес окиснення речовин, що супроводжується виділенням великої кількості теплоти і світла.
Група Періодичної системи — вертикальний ряд хімічних елементів, що об’єднує подібні за властивостями хімічні елементи.
Денатурація — процес часткового руйнування структури білків під дією кислот, нагрівання або інших факторів. У побуті називають згортанням білка.
Дисахариди — вуглеводи, молекули яких складаються із двох залишків моносахаридів.
Довжина зв’язку — відстань між ядрами двох зв’язаних атомів.
Дистильована вода — вода, що очищена від домішок неорганічних та органічних речовин методом перегонки (дистиляції).
Дистиляція — метод розділення двох (або більше) рідин, що змішуються. Суть методу полягає в тому, що суміш рідин нагрівають, в результаті чого рідина, що кипить за нижчої температури, починає випаровуватися раніше. Пара цієї рідини відводиться та охолоджується в холодильнику і краплями збираються у приймачі.
Експеримент — метод пізнання, за допомогою якого в певних умовах (найчастіше в таких, що спеціально створюються) отримують знання відносно зв’язку між явищами та об’єктами.
Електричний струм — направлений потік електронів у речовині.
Електроліз — процес розкладання розчинених або розплавлених речовин під дією електричного струму. Наприклад, електролізом води одержують водень та кисень, а електролізом розплаву натрій хлориду (кам’яної солі NaCl) — одержують прості речовини натрій та хлор.
Електроліти — речовини, розчини або розплави яких проводять електричний струм.
Електроліт сильний — електроліт, молекули якого практично повністю розпадаються у водному розчині на іони.
Електроліт слабкий — електроліт, не всі молекули якого розпадаються у водному розчині на іони.
Електролітична дисоціація — процес розпаду речовини на іони при розчиненні у воді або плавленні.
Електронегативність — властивість атомів притягувати спільну електронну пару (електрони).
Електрони — елементарні частинки з електричним зарядом -1 та масою приблизно у 2000 разів меншою за масу протону чи нейтрону.
Електронна конфігурація атома — умовний запис, що характеризує розподілення електронів в атомі по орбіталях.
Електронна оболонка — група електронів, що рухаються навколо ядра атома.
Елемент — див. Хімічний елемент.
Елементи-метали — хімічні елементи, які в хімічних реакціях переважно віддають електрони.
Елементи-неметали — хімічні елементи, які в хімічних реакціях переважно приймають електрони.
Елементарна комірка — структурна одиниця кристалічної ґратки, що постійно повторюється.
Елементарна ланка — фрагмент молекули полімеру, що повторюється.
Емульсія — різновид суміші, в якій змішані дві рідини, що не розчиняються одна в одній.
Енергетичний рівень — сукупність електронів, що мають близьку енергію.
Енергетичний підрівень — сукупність орбіталей з однаковою енергією.
Енергія зв’язку — кількість енергії, необхідна для розриву зв’язку.
Естери — похідні карбонових кислот, в яких до карбоксильної групи приєднані два вуглеводневі радикали.
Жири — естери гліцеролу і вищих карбонових кислот.
Завись — суміш речовин з рідиною, в яких речовина існує у вигляді частинок з розміром від 10-5 м до 10-7 м .
Закон — істотний, сталий і повторюваний зв’язок між явищами.
Закон Авогадро — у рівних об’ємах будь-яких газів, що перебувають в однакових умовах (температура й тиск), міститься однакове число молекул.
Зв’язок іонний — зв’язок, що утворюється між протилежно зарядженими іонами однієї речовини.
Зв’язок ковалентний — зв’язок, що виникає між атомами завдяки утворенню спільної електронної пари.
Зв’язок ковалентний неполярний — ковалентний зв’язок, в якому спільна електронна пара однаково належить обом атомам і не зміщена у бік одного з них, зв’язок між однаковими атомами.
Зв’язок ковалентний полярний — ковалентний зв’язок, в якому спільна електронна пара зміщується у бік атома більш електронегативного елемента, завдяки чому на ньому виникає частковий негативний заряд, зв’язок між атомами різних елементів з різницею електронегативностей не більше за 2.
Ізомери — це речовини, що мають однакову молекулярну формулу, але різну будову.
Ізомерія — явище існування речовин однакового складу але різної будови.
Ізотопи — різні нукліди одного хімічного елемента.
Індекс — число атомів певного елемента у складі молекули або формульної одиниці.
Індикатор — речовина, що змінює своє забарвлення залежно від присутності іншої речовини в розчині (кислоти, лугу тощо). Найбільш поширені кислотно-основні індикатори — лакмус, фенолфталеїн.
Інертні гази — хімічні елементи головної підгрупи VIII групи.
Іони — одноатомні або багатоатомні частинки, що мають електричний заряд.
Їдкий калій — калій гідроксид КОН.
Їдкий натр — натрій гідроксид NaOH.
Інгібітор — каталізатор, що зменшує швидкість реакції.
Каталізатор — речовина, що бере участь у реакції і змінює її швидкість, але сама в реакції не витрачається. Каталізатори, що збільшують швидкість реакції, називають позитивними, а ті, що зменшують,— негативними (або інгібіторами). Найбільш поширений та універсальний каталізатор — платина.
Катіон — іон з позитивним зарядом.
Кількість речовини — фізична величина, що показує число структурних одиниць даної речовини (атомів, молекул, іонів тощо). Одиниця вимірювання — 1 моль. 1 моль будь-якої речовини містить 6,02 ∙ 1023 структурних одиниць.
Кислота — це електроліт, при дисоціації якого утворюються катіони Гідрогену і аніони кислотного залишку.
Кислотний залишок — атом або група атомів, що лишається при відщепленні від молекули кислоти іонів Гідрогену.
Кислота карбонова — похідні вуглеводнів, молекули яких містять карбоксильну групу СООН .
Кислота карбонова вища — карбонові кислоти, молекули яких містять більше 10 атомів Карбону.
Коефіцієнт — показує число молекул (формульних одиниць), що вступають до певного процесу.
Компоненти — речовини, що входять до складу сумішей.
Конденсація — процес зміни агрегатного стану з газоподібного на рідкий.
Координаційне число — число атомів, що згруповано навколо одного атома.
Корозія — це хімічний процес руйнування металічних виробів під впливом факторів навколишнього середовища (кисню, води тощо). У побуті цей процес частіше називають іржавінням.
Кратність зв’язку — число спільних електронних пар між двома атомами.
Кристалізація — процес зміни агрегатного стану з рідкого на твердий.
Кристалічна речовина — тверда речовина, в якій атоми або групи атомів розташовані в певному порядку, що зберігається у всій речовині.
Кристалогідрати — кристалічні речовини, до складу яких входить певне число молекул кристалізаційної води.
Луги — гідроксиди металічних елементів, що розчиняються у воді. До них відносять гідроксиди лужних і деяких лужноземельних елементів.
Лужні метали — хімічні елементи головної підгрупи І групи.
Лужноземельні метали — хімічні елементи головної підгрупи II групи.
Маса атома — це маса атома, виражена в грамах або кілограмах.
Маса молярна — маса речовини кількістю 1 моль.
Масова частка елемента — це величина, що показує, яка частка маси речовини або молекули припадає на атоми даного елемента.
Матеріал — це речовина або суміш речовин, що використовується для виготовлення предметів.
Метали — прості речовини, для яких характерні загальні фізичні властивості: металевий блиск, електропровідність, висока теплопровідність, пластичність тощо.
Металічні елементи — див. Елементи-метали.
Метод — це спосіб досягнення мети або розв’язання задачі.
Молекула — найменша частинка речовини, що є носієм всіх властивостей цієї речовини. Молекули складаються з атомів.
Мономер — вихідна речовина, що вступає в реакцію полімеризації.
Моносахариди — найпростіші вуглеводи, молекули яких складаються тільки з однієї структурної ланки.
Неелектроліти — речовини, розчини або розплави яких не проводять електричний струм.
Нейтрони — субатомні частинки, що входять до складу ядра атома, не мають електричного заряду. Маса нейтронів дорівнює 1 атомній одиниці маси.
Неметали — прості речовини, для яких характерні загальні фізичні властивості: відсутність електропровідності, крихкість, низька теплопровідність тощо.
Неметалічні елементи — див. Елементи-неметали.
Неоднорідна суміш — див. Суміш неоднорідна.
Нормальні умови — умови, за яких прийнято вказувати об’єм газів. Вони виявляють температуру 0 °С (273,15 °К) та тиск в 1 атмосферу (760мм рт. ст., або 101325 Па).
Нуклід — це різновид атомів з певним числом протонів і нейтронів в ядрі.
Нуклони — субатомні частинки, з яких складаються ядра атомів. Нуклони є двох видів: протони та нейтрони.
Об’єм молярний — об’єм речовини кількістю 1 моль. Молярний об’єм будь-якого газу за нормальних умов дорівнює 22,4 л/моль.
Однорідна суміш — див. Суміш однорідна.
Окиснення — це втрата електронів і збільшення ступеня окиснення.
Окисник — частинка, що приймає електрони.
Оксиди — хімічні сполуки, що складаються з атомів двох хімічних елементів, один з яких — Оксиген.
Оксид кислотний — оксид, якому відповідає кислота. Утворюється атомами неметалічних елементів або металічних із високим ступенем окиснення (вище за +4).
Оксид основний — оксид, якому відповідає основа. Утворюється атомами металічних елементів.
Оксид амфотерний — оксид, що виявляє хімічні властивості кислотних і основних оксидів залежно від умов.
Оксид несолетворний — оксид, якому не відповідає жодна кислота з таким самим ступенем окиснення елемента, що утворює оксид.
Орбіталь — це область простору, де ймовірність знаходження електрона вища за 90%.
Основа — це електроліт, що дисоціює на катіони металічного елемента і гідроксид-аніони.
Основність кислоти — число атомів Гідрогену у складі кислоти, що може заміщуватися атомом металічного елемента.
Період Періодичної системи — горизонтальний ряд елементів у Періодичній системі, що починається з типового металу і закінчується інертним газом.
Періодичний закон — властивості хімічних елементів та сполук, що вони утворюють, перебувають в періодичній залежності від заряду ядра їх атомів.
Підгрупа головна — s- або р-елементи однієї групи Періодичної системи.
Підгрупа побічна — d/span>-елементи однієї групи Періодичної системи.
Плавлення — процес зміни агрегатного стану з твердого на рідкий.
Перегонка — див. Дистиляція.
Перехідні елементи — елементи побічних підгруп, d-елементи.
Природничі науки — науки про природу, до них відносяться хімія, фізика, біологія, географія, геологія, астрономія та інші.
Полімери — сполуки, молекули яких складаються з групи атомів, що багаторазово повторюється.
Полісахариди — вуглеводи, молекули яких складаються з великої кількості залишків моносахаридів.
Полярність зв’язку — ступінь зміщення спільної електронної пари до одного з атомів; залежить від різниці електронегативностей елементів.
Правило Хунда — у межах одного енергетичного підрівня електрони розташовуються таким чином, щоб число неспарених електронів було максимальним.
Принцип заборони Паулі — на одній орбіталі можуть перебувати не більше двох електронів, причому їх спіни мають бути антипаралельними.
Продукти реакції — це речовини, що утворюються під час хімічної реакції.
Прості речовини — речовини, які складаються з атомів одного хімічного елемента.
Протони — субатомні частинки, що входять до складу ядра атома, з електричним зарядом +1 та масою, що дорівнює 1 атомній одиниці маси (1 а. о. м.).
Радіоактивне випромінювання — випромінювання, що виникає під час радіоактивного розпаду атомів.
Реагенти — це речовини, що вступають в хімічну реакцію.
Реакція розкладу — хімічна реакція, в результаті якої з однієї складної речовини утворюється дві (або більше) речовини.
Реакція обміну — хімічна реакція, в результаті якої дві складні речовини обмінюються своїми складовими частинами (атомами або групами атомів).
Реакція нейтралізації — хімічна реакція між кислотою і основою з утворенням солі і води.
Реакції гетерогенні — реакції, що відбуваються між речовинами, що не змішуються одна з одною і утворюють неоднорідні (гетерогенні) суміші.
Реакції гомогенні — реакції, що відбуваються між речовинами, що добре змішуються одна з одною і утворюють однорідні (гомогенні) суміші.
Реакції заміщення — це реакції, в яких атоми простої речовини заміщують атоми одного з елементів у складній речовині.
Реакції екзотермічні — реакції, що протікають із виділенням теплоти.
Реакції ендотермічні — реакції, що протікають із поглинанням теплоти.
Реакції необоротні — хімічні процеси, продукти яких нездатні реагувати один з одним з утворенням вихідних речовин.
Реакції оборотні — реакції, які при заданих умовах відбуваються як у прямому, так і у зворотному напрямках.
Реакції обміну — це хімічні перетворення, в яких дві складні речовини обмінюються своїми складовими частинами.
Реакції окисно-відновні — реакції, в яких змінюються ступені окиснення деяких елементів.
Реакція сполучення — хімічна реакція, в результаті якої з декількох речовин з відносно простим складом утворюється одна речовина зі складнішим складом.
Речовина — різновид матерії, що характеризується певною будовою. Всі тіла складаються з речовин.
Розчин — це однорідна суміш з рідиною, що складається з двох або більше компонентів.
Розчин колоїдний — суміші речовин з водою (рідинами), в яких речовина існує у вигляді частинок розміром меншим за 10“7м, тобто у вигляді асоціатів до 1000 атомів молекул або іонів.
Розчин істинний — суміші речовин з водою (рідинами), в яких речовина існує у вигляді окремих молекул або іонів.
Розчин насичений — розчин, в якому вміст розчиненої речовини за даних умов є максимальним.
Розчин ненасичений — розчин, в якому вміст розчиненої речовини є меншим за межу розчинності.
Розчин концентрований — розчин, в якому великий вміст розчиненої речовини.
Розчин розведений — розчин, в якому дуже малий вміст розчиненої речовини.
Розчинник — речовина, що міститься у розчині у надлишку і перебуває в тому самому агрегатному стані, що й розчин.
Розчинність — це здатність речовин розчинятися в тому чи іншому розчиннику.
Сіль — це електроліт, що дисоціює на катіони металічного елемента й аніони кислотного залишку.
Складні речовини — речовини, які складаються з атомів різних хімічних елементів.
Спін електрона — це його внутрішня властивість, що характеризує відношення електрона до магнітного поля.
Спостереження — це активне, ціленаправлене та навмисне сприйняття об’єктів для отримання знань про їх зовнішні властивості та особливості.
Спирти — похідні вуглеводнів, в яких атом Гідрогену заміщений на гідроксильну групу.
Спирти багатоатомні — спирти з декількома гідроксильними групами.
Спирти одноатомні — спирти з однією гідроксильною групою.
Ступінь дисоціації показує частку речовини, що розпалась у розчині на іони.
Ступінь окиснення — це умовний заряд на атомі в молекулі або кристалі, який би виник на ньому, якщо всі полярні зв’язки мали б іонний характер.
Ступінь окиснення вищий — максимальне позитивне значення ступеня окиснення, що може виявляти хімічний елемент, у багатьох випадках дорівнює номеру групи в Періодичній системі.
Ступінь окиснення нижчий — мінімальне значення ступеня окиснення, що може виявляти хімічний елемент; для металічних елементів дорівнює нулю.
Ступінь полімеризації — число молекул мономера, що об’єднується в полімер.
Сублімація — процес зміни агрегатного стану з твердого на газоподібний.
Суміш неоднорідна — суміш, в якій окремі компоненти розрізняються неозброєним оком.
Суміш однорідна — суміш, в якій окремі компоненти не видно неозброєним оком.
Суспензія — різновид зависі, в якій тверда речовина змішана з рідиною.
Теорія — це комплекс поглядів або суджень, що описує, пояснює і передбачує будь-які явища.
Тепловий ефект — це кількість теплоти, що виділяється або поглинається при протіканні хімічної реакції.
Тіла — всі предмети, що оточують нас.
Фізичні явища — див. Явища фізичні.
Формульна одиниця — група атомів, що записана у хімічній формулі. Термін «формульна одиниця» використовується для речовин з немолекулярною будовою.
Функціональна група — це група атомів, що обумовлює хімічні і фізичні властивості класів сполук.
Халькогени — хімічні елементи головної підгрупи VI групи Періодичної системи.
Хімічна рівновага — стан, при якому кількість всіх речовин, що беруть участь в оборотній реакції, не змінюється з часом.
Хімічний елемент — різновид атомів з однаковим зарядом ядра.
Хімічні явища — див. Явища хімічні.
Хімічний зв’язок — це взаємодія атомів, що здійснюється шляхом обміну електронами або їхнім переходом від одного атома до іншого.
Хімія — наука про речовини та їх взаємоперетворення.
Швидкість хімічної реакції — відношення зміни маси або кількості утвореної або витраченої речовини до проміжку часу.
Число Авогадро — число структурних одиниць, що містить речовина кількістю 1 моль.
Явища — всі зміни, що відбуваються навколо нас.
Явища фізичні — це явища, під час яких не змінюється склад речовини (не змінюються молекули речовини).
Явища хімічні — це явища, під час яких одні речовини перетворюються на інші (змінюються молекули речовин).
Немає коментарів:
Дописати коментар