ПРИКАРПАТСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ імені Василя Стефаника

Історія Прикарпатського національного університету імені Василя Стефаника — це історія нашої державності, поступу на шляху до незалежності, національно-культурного і духовного відродження. Входження Галичини до складу УРСР у вересні 1939 р., попри всі негативні наслідки від поширення на цих теренах сталінської тоталітарної системи, стало важливим кроком до об'єднання всіх українських земель в одній державі і дало можливість розбудови системи народної освіти.

Природно, що на початку цього процесу прикарпатський регіон зіткнувся з гострою нестачею учительських кадрів. Уже в жовтні 1939 р. почали працювати семінари вчителів, однак ні вони, ні залучення педагогів зі сходу України не могли розв'язати проблеми. Тому органи місцевої влади порушили перед урядом УРСР питання про створення в обласному центрі — місті Станіславі (з 1962 р. Івано-Франківськ) учительського інституту, і вже в січні 1940 р. розпочалася підготовка до його відкриття. В результаті 1 березня цього ж року відкрились двері нового навчального закладу, директором якого став викладач педагогіки Станіславської педагогічної школи Ф. Плотницький, його заступником з науково-навчальної частини — М. Шевченко. В інституті було створено три факультети: історичний (декан Т. Великий), фізико-математичний (декан М. Король) та філологічний з двома відділеннями — української мови і літератури та російської мови і літератури (декан М. Шмулензон).

Інститут спочатку не мав власного корпусу і розташовувався в недобудованому приміщенні торговельної школи. Деякий час тут знаходилася і педагогічна школа. Тіснота, брак навчального обладнання, нестача навчальної й методичної літератури в бібліотеці — ці та інші перепони доводилося долати вже в ході навчального процесу. Незважаючи на труднощі, інститут досить активно розгортав свою діяльність. У довоєнний час тут на стаціонарному, вечірньому та заочному відділеннях навчалося 900 майбутніх педагогів. Однак невдовзі після відкриття закладу праця колективу була перервана німецько-радянською війною. Багато студентів і викладачів пішли на фронт, частина з них була евакуйована.

Долі людей, що стояли біля витоків навчального закладу склалися по-різному. Зокрема, перший декан філологічного факультету Л. Шмулензон, викладачі В. Чорний, Л. Березін, І.Поповський, Л. Насонов загинули в боях між Житомиром і Бердичевом. Перший декан історичного факультету П. Великий загинув під Сталінградом. Перший директор інституту Ф. Плотницький загинув у гестапівській катівні в Умані. Деякі з тих, що залишилися живими, після війни продовжили роботу в інших закладах і установах.

У роки німецько-фашистської окупації учительський інститут був закритий, його майно повністю пограбоване, а навчальний корпус спалений. Сума заподіяних збитків сягала 3 млн. крб. 

Після звільнення краю від німецьких загарбників було здійснено ряд заходів для відновлення роботи Станіславського учительського інституту. Перший післявоєнний навчальний рік розпочався 1 листопада 1940 р. в приміщенні на вулиці Шевченка, 30. У липні 1945 р. дипломи вчителів отримали перші 13 випускників стаціонару. У 1945-1946 навчальному році інститут був тимчасово розташований у шкільному приміщенні на вулиці Першотравневій, 8. Водночас тривала відбудова головного корпусу на вулиці Шевченка, 57, який невдовзі було піднято з руїн. Багато зробив для відновлення діяльності інституту виконуючий обов'язки директора інституту довоєнний декан фізико-математичного факультету М. Король. 1948-1949 навчальний рік інститут розпочав у майже  відремонтованому приміщенні свого корпусу, а завершилися відновлювальні роботи в 1950 р. Директором навчального закладу в 1946-1949 рр. був Т. Божко, заступником з науково-навчальної роботи М. Лизогуб.

З року в рік зростав контингент студентів. Якщо у 1944-1945 рр. на стаціонарному та заочному відділеннях інституту навчалося 354 студенти, то в 1949 р. - вже 790. Загалом за роки існування Станіславського учительського інституту ним було підготовано для шкіл регіону 1457 учителів.

Новий етап в роботі навчального закладу розпочався у 50-х роках. Постановою Ради Міністрів УРСР від 4 серпня 1950 р. Станіславський учительський інститут було реорганізовано в педагогічний. Почалася підготовка вчителів вищої кваліфікації.

Однією з найважливіших проблем, над якою працював колектив навчального закладу — підвищення якості професорсько-викладацького складу. В результаті, якщо в 1952-1953 навчальному році працювало 58 викладачів, з них 10 кандидатів наук, доцентів, то в 1955-1956 навчальному році їх налічувалося вже 79, у тому числі 21 кандидат наук, доцент. Водночас зміцнювалася навчальна база, відкривалися нові кафедри, кабінети й лабораторії. Фонд бібліотеки збільшився учетверо — з 38 тисяч книг у 1951 р. до 167 тисяч у 1958 р. Директорами інституту в цей час були К. Швецов (1950-1953), Г. Гречух (1953-1956), І. Шевченко (1956-1957), заступником з навчально-наукової роботи впродовж зазначеного часу був С. Гуцало.

Звичайно, панування тоталітарного режиму відбилося на всіх сторонах життя інституту. Дирекція, парторганізація і кафедри керувалися, як зазначалося у звіті про роботу інституту у 1950-1951 навчальному році, "постановами ЦК ВКП(б) і ЦК КП(б)У з ідеологічних питань, геніальними працями Й. В. Сталіна з мовознавства, а також рішеннями сесій Академії медичних наук СРСР та Академії наук СРСР з питань павловської фізіології".

Потреба комплектування вчителями сільських неповних і середніх шкіл Прикарпаття та інших областей України, що залишилася актуальною, зумовила перехід інституту в 1956 р. до підготовки, а з 1958 р. до випуску вчителів широкого профілю, які б могли викладати не один, а кілька предметів. Вони готувалися з таких спеціальностей, як “українська філологія та історія”, “російська філологія та історія”, “фізика, математика і креслення”,”українська філологія, музика і співи”. Термін навчання було збільшено до п'яти років. У 1959 р. відкрито новий факультет — підготовки вчителів початкових класів і здійснено перший набір (50 осіб) на спеціальність “методика і педагогіка початкової освіти”.

Колективу інституту вкотре довелося працювати в складних умовах. Зміна навчальних планів, деяке тимчасове скорочення штатів, нерівномірність наборів — все це створювало додаткові труднощі в роботі.

У 1962 р. інститут повернувся до прийому студентів на одну спеціальність (за винятком спеціальності “українська філологія, музика і співи”). Наступного 1963 р. до інституту було приєднано загальнонауковий факультет. Він став четвертим поряд з історико-філологічним, фізико-математичним та факультетом методики і педагогіки початкової освіти. Загальнонауковий факультет мав на меті забезпечення отримання вищої освіти за місцем проживання студентів-заочників без відриву від виробництва. До числа його студентів було переведено сотні тих, хто навчався у вищих навчальних закладах Києва, Харкова, Львова, Донецька, Чернівців, але мешкали і працювали в межах Івано-Франківської області.

Поступово розгорталась і наукова діяльність. З 1956 р. почали виходити “Наукові записки” інституту. З часу створення навчального закладу і до 1965 р. кандидатські дисертації захистили 23 викладачі, що безперечно, зовсім небагато. Однак на той час і в тих умовах це мало неабияке значення для становлення навчального закладу.

В історії інституту радянського періоду були не лише світлі сторінки. Завершення недовгої хрущовської відлиги позначилося хвилею політичних арештів українських дисидентів-шестидесятників у серпні-вересні 1965 р., які виступали проти русифікації, політичного безправ'я, за реальний державний суверенітет України. Не оминули вони й Івано-Франківського педінституту. Викладач новітньої історії Валентин Мороз, який працював в інституті лише один навчальний рік, 31 серпня 1965 р. не вийшов на роботу через затримання слідчими органами. Суд, організований у Луцьку, виніс вирок: чотири роки таборів суворого режиму за “антирадянську агітацію і пропаганду”. Звільнений у вересні 1969 р., він уже наступного 1970 р. за декілька нових публікацій знову був заарештований і ув'язнений. Свою докторську дисертацію В. Мороз уже захистив за кордоном після того, як у 1979 р. його в числі п'яти дисидентів обміняли на двох викритих у США радянських розвідників.

По-різному можна оцінювати час другої половини 60-х — першої половини 80-х рр. ХХ ст., його моральну атмосферу, здобутки і недоліки, досягнення і негативні явища. Однак у житті педінституту не можна назвати його періодом суцільного “застою”, якоїсь цілковитої стагнації або зупинки в розвитку. Адже невпинним залишався процес виховання нових поколінь і відповідно становлення нових генерацій майбутніх педагогів.

У цей період інститутом керували кандидат філософських наук, доцент В. Кравець (1957-1967), кандидат економічних наук, професор О. Устенко (1967-1980), доктор історичних наук, професор І. Васюта (1980-1982), кандидат фізико-математичних наук, доцент І. Кучерук (1982-1986).

У 1966 р. в інституті було відкрито музично-педагогічний факультет, який готував учителів музики і співів для середніх шкіл. Його першим деканом призначили заслуженого артиста УРСР, доцента В. Пащенка. Важливі зміни відбулися й на інших факультетах. У 1969 р. з історико-філологічного факультету виділилися окремі історико-педагогічний та філологічний факультети. Історико-педагогічний давав майбутнім історикам і суспільствознавцям одночасно й інший фах — методиста виховної роботи.

Пам'ятною датою в історії Івано-Франківського педагогічного інституту стало 5 січня 1971 р.: інституту було присвоєно ім'я видатного українського письменника Василя Стефаника. Тепер його з гордістю носить і Прикарпатський національний університет.

У 1971 р. на філологічному факультеті була введена спеціальність "англійська мова", а 1975 відкрився новий факультет — іноземних мов. З 1977 р. випускники факультету отримували кваліфікацію вчителя англійської і німецької мов.

З початком перебудови у середині 1980-х рр. розпочався новий період у житті інституту. У цей складний, але плідний час, в 1986 р. його очолив новий ректор, доктор філологічних наук, професор В. Кононенко, який багато зусиль та енергії доклав для його розбудови, перетворення не лише на сучасний освітній заклад європейського типу, але й на авторитетний науковий центр.

Насамперед значно зміцнилася матеріальна база інституту. Введено в дію новий аудиторний корпус, актовий зал і бібліотеку, книжковий фонд якої перевищив 500 тисяч томів, а в 1988 р. - восьмиповерховий навчальний корпус гуманітарних факультетів, в результаті чого навчальні площі інституту більше ніж подвоїлися і була розв'язана проблема навчальних приміщень. Вперше за багато років навчальний заклад перейшов на роботу в одну зміну. Розпочалися активні процеси оновлення самого змісту вищої освіти, пошуку нових, ефективніших форм і методів навчання. У 1987 р. відкрито новий факультет — художньо-графічний (декан — доцент І. Фічора), який готував вчителів образотворчого мистецтва, креслення і праці.

Проголошення незалежності України і розбудова національної державності створили принципово нові умови для розвитку всієї системи освіти, в тому числі й вищої, поставила перед педагогами і науковцями якісно нові завдання. Необхідно було створити для мешканців області можливості для здобуття ширшої, грунтовнішої освіти на рівні сучасних світових стандартів, забезпечити яку міг лише класичний університет. Саме тому за ініціативою і проханням колективу навчального закладу 26 серпня 1992 р. Перший Президент України Леонід Кравчук підписав Указ про створення на базі Івано-Франківського державного педагогічного інституту Прикарпатського університету імені Василя Стефаника. На той час навчальний заклад за своїм науковим потенціалом давно вийшов на одне з провідних місць серед педагогічних закладів України. На його 36 кафедрах навчально-виховну та науково-дослідну роботу здійснювали 240 штатних викладачів, серед яких налічувалося 20 докторів, професорів, 181 кандидат наук, доцент. Значна частина з них і до цього вже працювала на рівні університетських стандартів, забезпечувала значно глибші знання, ніж того вимагав педінститут. Студентський колектив університету складали 3950 студентів стаціонару і 2400 заочного відділення. 

Розвиток навчального закладу в статусі університету набрав неабияких обертів. Вже у 1994 р. в університеті створено відділ регіональних проблем Інституту політичних і етнонаціональних досліджень НАН України та Прикарпатського університету імені Василя Стефаника, а через два роки — Науково-дослідницький інститут українознавства.  У 1999 р. почали працювати Фізико-хімічний інститут, інститут та педагогічний коледж у місті Коломиї.

Власне п'ятиліття університет зустрів у 1997 р. вже маючи у своєму складі 7 тисяч студентів і здійснюючи підготовку молодих фахівців для незалежної України з 22 спеціальностей. Створено низку нових факультетів: юридичний, економічний, філософський, природничий, довузівської підготовки, післядипломної освіти, фізичного виховання. Введено нові спеціальності, дефіцит фахівців з яких гостро відчувався в регіоні. Це правознавство, фінанси і кредит, облік і аудит, психологія, релігієзнавство, польська філологія, хімія, біологія, декоративно-ужиткове мистецтво, дизайн, фізичне виховання, соціальна педагогіка.

У 2001 р. на базі педагогічного факультету почав діяти Педагогічний інститут, а на базі художньо-графічного та музично-педагогічного факультетів — Інститут культури і мистецтв, пізніше — Інститут мистецтв. З 2002 р. запрацював Юридичний інститут, створений на базі однойменного факультету, а через рік відкрив свої двері для студентів Інститут туризму.

Враховуючи вагомий внесок Прикарпатського університету у підготовку висококваліфікованих фахівців, плідну наукову та науково-педагогічну працю колективу, 21 серпня 2004 р. згідно з Указом Президента України № 958 від  21 серпня 2004 р. та за наказом Міністерства освіти і науки України № 718 від 13 вересня 2004 р. Прикарпатському університету імені Василя Стефаника надано статус національного.

У 2005 р. ректором університету обрано доктора фізико-математичних наук, професора Б. Остафійчука. В цьому році в університетській Науковій бібліотеці створено відділ комп’ютерного забезпечення, а на базі історичного факультету почав діяти Інститут історії і політології. При кафедрі фізичної реабілітації факультету фізичної культури і спорту створено науково-дослідну лабораторію. Через рік запрацював окремий підрозділ університету — Юридичний коледж. У складі Центру інформаційних технологій почав діяти видавничо-інформаційний відділ, у Юридичному інституті створено кафедру трудового, екологічного та аграрного права; на факультеті математики та інформатики – кафедру статистики та вищої математики. У 2008 р. в університеті відкрито Центр дзвонарства та Науково-дослідний центр "Психологія розвитку особистості".  

У 2009 р. на базі Прикарпатського національного університету за сприяння Агентства міжнародного розвитку США (CRDF) і Міністерства освіти і науки України в рамках двосторонньої програми Співробітництва у науково-технічних дослідженнях та освіті (CREST) був створений науково-освітній центр "Наноматеріали в пристроях генерації та накопичення енергії". Фінансування Центру здійснювалось CRDF та Міністерством освіти та науки на паритетних засадах.  Центр є першим, який  був підтриманий Агентством міжнародного розвитку США. Програма мала на меті прискорити перехід України до економіки  знань на основі посилення науки та вищої освіти в Україні.

У 2010 р. створено лабораторію статистичного аналізу,  в Інституті туризму почала діяти кафедра туризмознавства і туристичних спеціалізацій, а в Інституті історії і політології відкрито кафедру іноземних мов і перекладу та кабінет нумізматики. У структурі науково-дослідної частини університету почав діяти Центр інноваційної діяльності та трансферу технологій. Відкрито спортивно-культурний комплекс "Олімп". Через рік створено Навчально-наукову лабораторію вуглецевих наноматеріалів та суперконденсаторів.

У квітні 2012 р. трудовим колективом університету ректором обрано доктора політичних наук, професора І. Цепенду. Розширюється навчальна та наукова база вишу, збільшується його науковий потенціал, створюються нові навчальні підрозділи, напрямки та спеціальності, зростає кількість студентів. Вже в травні цього року створено кафедру безпеки життєдіяльності. Відділ виховної роботи реорганізовано у відділ виховної та психолого-педагогічної роботи. Створено Навчально-науковий інститут післядипломної освіти та дистанційного навчання. Розпочав роботу відділ ліцензування та акредитації, створено відокремлений структурний підрозділ Івано-Франківський коледж ДВНЗ "Прикарпатський національний університет імені Василя Стефаника".

Успішно реалізуються два міжнародні проекти: зі створення Міжнародного університетського центру українсько-польської молоді в селі Микуличин Надвірнянського району та відновлення за кошти Євросоюзу унікальної високогірної обсерваторії на горі Піп Іван.

У 2013 р. створено Навчально-наукову лабораторію дослідження проблем політики в сфері боротьби зі злочинністю ДВНЗ "Прикарпатський національний університет імені Василя Стефаника" та Науково-дослідного інституту вивчення проблем злочинності імені академіка В. Сташиса Національної академії правових наук України.

У 2014 р. створено Навчально-наукову лабораторію біологічної екології в Інституті природничих наук та Національний контактний пункт програм ЄС Горизонт – 2020 за напрямком "Нанотехнології, сучасні матеріали та передові сучасні виробництва". В цьому році  в Інституті філології почала працювати кафедра журналістики. 

Орієнтований на європейські стандарти освіти, університет має у своєму складі розширену систему структурних підрозділів, які забезпечують навчально-виховну роботу: 11 факультетів – факультет іноземних мов, філософський факультет, факультет математики та інформатики, економічний факультет, фізико-технічний факультет, факультет фізичного виховання та спорту, педагогічний факультет, факультет філології, факультет історії, політології і міжнародних відносин, факультет природничих наук, факультет туризму; 4 інститути – навчально-науковий юридичний інститут, навчально-науковий інститут мистецтв, Коломийський навчально-науковий інститут (м. Коломия), інститут післядипломної освіти та довузівської підготовки, 1 коледж – Івано-Франківський коледж ДВНЗ "Прикарпатський національний університет імені Василя Стефаника", 78 кафедр, на яких працюють 135 докторів наук, професорів, 629 кандидатів наук, доцентів; Навчально-науковий центр якості надання освітніх послуг та дистанційного навчання, інформаційно-обчислювальний центр, Науковий парк "Прикарпатський університет", навчально-методичне управління, науково-дослідна частина, дендрологічний парк ім. З. Ю. Павлика, Ботанічний сад. До послуг працівників та студентів університету Наукова бібліотека, спортивно-оздоровчий комплекс "Смерічка", 2 музеї, стадіон "Наука", спортивний комплекс "Олімп", мережа студентських їдалень "Калина".

 
Загалом за всіма напрямами та спеціальностями в університеті (з урахуванням коледжу) вищу освіту здобуває 15 479 студентів (4 253 – за державним замовленням і 11 226 – за контрактом), навчається 334 аспіранти, 26 докторантів.

 
З урахуванням останніх структурних змін, щодо рівнів вищої освіти університет пропонує програми підготовки:
за 14-ма спеціальностями ступеня молодшого спеціаліста;
за 99-ма спеціальностями (освітніми програмами) ступеня бакалавра;
за 45-ма спеціальностями ступеня спеціаліста;
за 102-ма спеціальностями (освітніми програмами) ступеня магістра, а також забезпечує перепідготовку за базовими акредитованими напрямами підготовки (спеціальностями) у ліцензованому обсязі 240 осіб. За весь час своєї діяльності виш підготував понад 140 тисяч фахівців.

 
Підготовка наукових і науково-педагогічних працівників вищої кваліфікації, а саме кандидатів і докторів наук, згідно із Законом України «Про вищу освіту» реалізується через навчання в аспірантурі та докторантурі. У 1991 році на базі Прикарпатського університету імені Василя Стефаника була відкрита постійно діюча аспірантура за шістьма спеціальностями. У 1994 році на базі університету відкрита докторантура. Підготовка наукових і науково-педагогічних кадрів у докторантурі та аспірантурі ДВНЗ "Прикарпатський національний університет імені Василя Стефаника" здійснюється на 10 факультетах і 2 інститутах. Станом на сьогоднішній день в аспірантурі університету проліцензовано 25 спеціальностей підготовки докторів філософії через аспірантуру та 16 спеціальностей докторантури.

 
Університет підтримує тісні зв’язки з багатьма науковими та навчальними закладами світу, підготовляє та реалізує спільні наукові програми.

 
Здобуті місця в міжнародних наукових рейтингах, всеукраїнських предметних олімпіадах підтверджують високий рівень наукових знань, професіоналізм викладачів та студентів університету. Успішність Прикарпатського національного університеті імені Василя Стефаника відображена в національних та міжнародних рейтингах вищих навчальних закладів таких як Міжнародний рейтинг "QS World Universiti Ranking", "Топ-200 Україна", рейтинг вищих навчальних закладів України за показниками науко метричної бази даних Scopus.

 
У вебометричному рейтингу університетів світу (Webomentrics ranking of world’s universities), представленому 11995 вишами світу, наш університет посів 3 734 місце у світі, 1 118 місце в Європі і 19 місце в Україні.

 
У проекті "Топ-200 Україна" Прикарпатський національний університет імені Василя Стефаника зайняв 38 місце серед 200 університетів.

 
За показниками вищих навчальних закладів України за показниками наукометричної бази Scopus станом на квітень 2016 року наш ВНЗ посів 11 місце. Усього до рейтингу було включено 128 вишів України.

 
Інформаційним освітнім ресурсом "Освіта.ua" складено консолідований рейтинг вищих навчальних закладів України 2016 року де університет займає 16 місце.
Успішні дослідження та проекти в різних галузях науки підтверджують те, що Прикарпатський національний університет імені Василя Стефаника є університетом європейського зразка. Відрадно зазначити, що серед лідерів науки України 2016 року Прикарпатський національний університет імені Василя Стефаника був визнаний та відзначений у номінації "Продуктивність, ефективність та інтеґрованість у світову науку", як найбільш цитований університет (за нормалізованими показниками). Також у номінації "Вчений України. За значні успіхи" лауреатом став завідувач кафедри біохімії та біотехнології факультету природничих наук Прикарпатського національного університету імені Василя Стефаника, доктор біологічних наук, професор Володимир Лущак.

Наші викладачі та студенти не стоять осторонь політичного та громадського життя країни. Багато з них взяли участь у Революції Гідності в Києві, у протестних акціях в обласному центрі та інших населених пунктах області. На жаль, є серед них і жертви. Одним з героїв Небесної Сотні став наш студент Роман Гурик, який отримав звання "Герой України" (посмертно). У жовтні 2014 перед центральним корпусом університету встановлено пам'ятний обеліск  Героєві та викладачам і студентам, що віддали життя, за незалежність України.

Наші студенти є і серед воїнів, що захищають цілісність та суверенітет України в зоні АТО.